Новини

Всього : Фотографія :

«Рік Агнона» в Київському національному університеті імені Тараса Шевченка став платформою для глибшого осмислення українсько-єврейських культурних зв’язків та інтелектуальної спадщини Нобелівського лауреата. Про зміст і значення цієї ініціативи розповів Голова представництва «Натів» в Україні, Радник Посольства Держави Ізраїль в Україні Марк Довев.

– Заходи в межах «Року Агнона» вже викликали значний інтерес. Що ще очікує на учасників?

– «Рік Агнона» в Київському національному університеті триває, і його програма залишається насиченою та різноплановою. Важливо, що ініціатива вшанування літературної спадщини єдиного Нобелівського лауреата, народженого в Україні, належить ректору КНУ Володимиру Бугрову. Ізраїльський культурний центр «Натів» виступив співорганізатором цих заходів.

Уже відбулися урочисте відкриття Року Агнона, виставка «Чужі доми» художника Матвія Вайсберга та Міжнародна науково-практична конференція «Українсько-єврейський культурний код: історія, ідентичність і перспектива». До неї долучилися представники двох ізраїльських університетів – Арцельського та Бар-Іланського. Один із учасників, науковець і викладач Велвл Чернін, приїхав до Києва за сприяння Посольства Держави Ізраїль в Україні, яке також є партнером «Року Агнона».

Ми раді, що ці події сприяють налагодженню сталих контактів між КНУ та ізраїльськими академічними інституціями.

Попереду – філософський діалог Григорія Сковороди та Шмуеля Йосефа Агнона. Ми плануємо провести його як театралізовану подію з імерсивними інструментами професійних режисерських рішень. Це буде спроба осмислити духовні засади їхнього світобачення, поєднання національних традицій і універсальних цінностей. До проєкту плануємо залучити відомих на весь світ українських режисерів і акторів, які допоможуть «оживити» цей діалог – про Бога, народ, державу, свободу, життя і смерть.

– Агнона, народженого в Бучачі, українці переважно читають у перекладах іншими мовами…

– Справді, українською наразі перекладено лише один його твір. Водночас Агнон отримав Нобелівську премію за роман, у якому згадує рідний Бучач, пише про втрату дому та спробу повернення. У цьому сенсі переклади – це теж повернення письменника в Україну.

У вересні в КНУ відбулася зустріч студентів з історикинею Анною Некрасовою, яка перекладає українською один із романів Агнона з оригіналу. Вихід у світ цього твору українською готує видавництво «Дух і літера». Його засновник Леонід Фінберг очолює Центр Юдаїки НаУКМА. У межах нашого культурно-просвітницького проєкту в КНУ відбудеться презентація цього роману для студентів і всієї університетської спільноти.

Також у травні в університеті говоритимемо про культурні зв’язки та взаємовпливи під час презентації роману українського письменника Василя Махна, головним героєм якого став саме Шмуель Йосеф Агнон.

– Які ще події заплановані?

– У квітні в межах «Року Агнона» відкриємо виставку «Київ – Єрусалим. Від А до Я», що в мистецькому прояві художників України та Ізраїлю допоможе здійснити віртуальну подорож визначними місцями обох стародавніх міст.

Минулого року цей виставковий проєкт експонувався протягом п’яти місяців у Музеї історії Києва, але в межах «Року Агнона» це буде трохи інший проєкт. Спеціально для нього ми презентуємо університетській спільноті унікальні графічні картини ізраїльського митця Філіпа Шпольського, що в своїй філософській творчості «зашиває» приховані Біблійні сенси, зрозумілі й Україні, й Ізраїлю, та особливо органічно у виставковому проєкті відкриває простір для глибоких філософських і літературних рефлексій.

– Чому постать Агнона є для вас особливо важливою?

– Для ізраїльтян Шмуель Йосеф Агнон – це культурний символ. Він народився і сформувався в Україні, увібрав її культурний код. Я часто наголошую: Україна щедро поділилася з Ізраїлем своїми талантами.

У Тель-Авіві понад сто вулиць названі на честь вихідців з Одеси. Фактично це місто створювали одесити. Багато наших поетів, мислителів, державних діячів – з українським корінням. Народжена в Києві Голда Меїр стала символом служіння суспільству та прикладом жіночого лідерства.

Україна історично була домом для однієї з найбільших єврейських громад у світі. І навіть у культурних символах ми пов’язані: музику до гімну Києва «Як тебе не любити, Києве мій» написав киянин, українець єврейського походження Ігор Шамо.

Цей діалог культур триває століттями і продовжується сьогодні. Саме тому для мене, як очільника українського представництва «Натів», надзвичайно важливо підсвітлювати мости, що єднають наші народи.

Центр комунікацій