Новини

Всього : Фотографія :

У Канівському природному заповіднику завершилася перша зміна літньої практики студентів Навчально-наукового центру «Інститут біології та медицини» КНУ імені Тараса Шевченка. Після п’ятирічної перерви, яку вдалося подолати торік, польові практики знову стали невід’ємною частиною студентського літа, а інтерес до них лише зростає.

Цьогоріч сезон відкрили 51 студент-біолог та еколог. Уже 15 червня їм на зміну приїхали біохіміки й цитологи. Упродовж літа Канів прийматиме також геологів, філологів – які не проходили тут практику понад десять років, – а завершать сезон географи. Єдине, що сьогодні обмежує кількість учасників, – місткість укриття, розрахованого на 60 осіб.

Два тижні першої зміни були насичені польовими маршрутами, навчальними екскурсіями й роботою в лабораторії. Студенти досліджували флору і фауну Канівських гір та Канівського водосховища, збирали зразки, вивчали їх під мікроскопом, описували результати спостережень і складали заліки.

Особливе місце у програмі практики посіли Зміїні острови – одна з найцікавіших ділянок Канівського природного заповідника, де вражаюче поєднуються степ, ліс і водні екосистеми.

«Для студентів це – реальна можливість торкнутися заповідної природи, тому що Зміїні острови – це місце, де в одній точці сходяться і вода, і степ, і ліс, – розповідає завідувач кафедри екології та зоології Анатолій Подобайло. – Тут за одну екскурсію можна побувати в таких локаціях, задля яких ти мав би проїхати кілометрів сто».

Колись це справді були острови – вершини пагорбів, які залишилися над водою після створення Канівського водосховища. Саме сюди під час підняття рівня води перебралися численні плазуни, завдяки чому місцевість і отримала свою назву. Сьогодні екосистема відновила природний баланс, хоча студенти все ж зустрічають тут вужів і веретільниць.

Інша група першокурсників під керівництвом доцентки кафедри біології рослин Вікторії Петльованої досліджувала водорості Дніпра та Канівського водосховища. За один виїзд студенти відібрали шість проб, які згодом аналізували у лабораторії. За словами викладачки, у цих зразках можна знайти десятки родів і видів водоростей.

Для багатьох студентів практика в Каневі стала першим справжнім зануренням у професію. А для декого – ще й першим тривалим перебуванням далеко від дому.

«Наші першокурсники – діти онлайну. Деякі взагалі вперше від батьків відірвалися і вперше в ліс потрапили, – говорить директор ННЦ «Інститут біології та медицини» Дмитро Лукашов. – Вони два тижні живуть у колективі серед казкової природи, і це – найкраща школа».

Втім, за останні роки змінилися не лише умови проведення практики, а й самі студенти. Директор Канівського природного заповідника Володимир Пилипенко, який працює тут уже понад 15 років, помічає: якщо раніше молодь приїжджала сюди насамперед за новими враженнями й відпочинком від міського життя, то тепер дедалі частіше – за знаннями й досвідом. «Раніше їх більше дозвілля цікавило, хотіли розвіятися від міського життя, відривалися на повну. А тепер приїжджають дійсно навчатися, щось дізнатися, щось побачити», – каже він.

Цю думку підтримує керівник практики Володимир Ляшенко. За його словами, для багатьох студентів Канів уже став не просто місцем навчальної практики, а простором для перших серйозних наукових досліджень. «У нас є група студентів 3 курсу, які вже мають курсові роботи, якісь наукові досліди. Науковий керівник Анатолій Подобайло привів їх до заступника директора заповідника з наукової роботи Віталія Грищенка виконувати завдання для наукової частини. У них є такі завдання на другу зміну. Хтось живоловками гризунів збирає, хтось птахів обліковує, вивчає фауну амфібій-рептилій. Ба більше, ці третьокурсники підбирають під себе першокурсників: вони так і ходять групами – старші й молодші. Студенти першого курсу бачать, як працюють студенти третього, – і долучаються».

Третьокурсниця Анастасія Шпак, яка спеціалізується на гідропаразитології, працює у заповіднику вже вдруге. Цього літа вона збирає матеріал для дипломної роботи, досліджуючи паразитофауну бичкових риб. «Мені допомогли облаштувати робоче місце в лабораторії, освоїти методологію, навчили відбирати проби. Це дуже цікаво, адже через паразитів можна описати історію виду: як давно він існує у водоймі, яких паразитів набув, а які приніс із собою», – розповідає студентка.

Першокурсник і староста групи Михайло Сандул згадує, що за два тижні вони встигли попрацювати з ботанікою, зоологією, водоростями та грибами, збирали гербарії, визначали рослини за допомогою цифрових сервісів, спостерігали за птахами та вивчали членистоногих.

Віталій Грищенко такою співпрацею цілком задоволений: «Третьокурсники активно включаються в роботу, вони вже можуть навчитися чогось. І нам допомога, і їм реальна участь у наукових дослідженнях. Адже до третього курсу вони вже зазвичай визначаються зі своїми інтересами, обирають кафедру, цікавляться конкретними речами».

Орнітолог і, як жартують колеги, знавець пташиних мов і діалектів, Віталій Грищенко переконаний: у його професії не буває міжсезоння. Взимку – зимівля птахів, навесні – облік міграції, влітку – гніздування, а восени знову починається міграція.

Окрім щоденних наукових клопотів, Віталій разом із дружиною Євгенією Яблоновською-Грищенко прихистили й виходили травмованого боривітра. Маленький хижак не може літати, але за рік звик до людей і тепер почувається справжнім співробітником заповідника.

Практика в Каневі – це не лише навчання. Це ранкові маршрути Канівськими горами, польові щоденники, лабораторні дослідження, перші наукові відкриття й нові друзі. Саме тут, серед заповідної природи й щоденної дослідницької роботи, народжується справжній інтерес до науки.

І поки над Канівськими горами лунають голоси птахів, університетська традиція польових практик продовжує виховувати нове покоління українських дослідників.

Центр комунікацій