Новини

Всього : Фотографія :

Завершується Нобелівський тиждень у КНУ лавреатами премії з економіки 2024 року. Премію Центрального банку Швеції з економічних наук, присвячену пам’яті Альфреда Нобеля (більш відома як «Нобелівська премія з економіки»), у 2024 році отримали троє американських професорів за дослідження того, як формуються інституції та як вони впливають на добробут країн.

Детально аналізують важливість досліджень цьогорічних переможців наші експерти з Економічного факультету.

За словами Андрія Длігача, доктора економічних наук, професора кафедри маркетингу та бізнес-адміністрування, американські науковці досліджують широке коло питань (Дарона Аджемоглу навіть називають «економістом економістів» за те, що його дослідження охоплюють теми від політичної економії до макроекономіки та економіки праці), «але премія вручається їм саме за роботи про взаємозв'язок між політичними системами та економічним зростанням, вплив політичних та економічних інститутів держави на економічний розвиток країн.

Завдяки ґрунтовним історичним дослідженням різних суспільств за період в понад 500 років їхня робота демонструє, на скільки економічне зростання та процвітання залежать від якості суспільних інститутів, включаючи верховенство права. Суспільство, де немає верховенства закону та інститутів, де експлуатується населення, не здатне генерувати зростання або змін на краще, і дослідження лавреатів допомагають зрозуміти причину цих процесів.

Аджемоглу, Джонсон і Робінсон опублікували своє перше спільне дослідження в 2001 в American Economic Review, де детально описані їхні емпіричні результати. У 2006 році Аджемоглу та Робінсон опублікували книгу «Економічні витоки диктатури та демократії».

Вони також є співавторами відомої книги «Чому нації занепадають» 2012 року, яка синтезувала більшу частину досліджень про політичні інститути та зростання. У цій книзі основний акцент робився на характері інституцій («екстрактивні» та «інклюзивні»), де автори доводять, що «знайшовши ключ до свободи, в комплекті отримаєш ключі від добробуту і справедливості».

Аджемоглу, Джонсон і Робінсон розрізняють «інклюзивні» політичні уряди, які розширюють політичні свободи і права власності якомога ширше, забезпечуючи при цьому виконання законів, та «екстрактивні» політичні системи, де владою володіє невелика еліта. Загалом, як виявили вчені, інклюзивні уряди демонструють найбільше зростання в довгостроковій перспективі. На противагу цьому, країни з екстрактивними урядами або не в змозі забезпечити тривале зростання, або їхнє зростання сповільнюється після коротких сплесків економічної експансії.

У наступній книзі Аджемоглу та Робінсона «Вузький коридор. Держави, суспільства і доля свободи», опублікованій у 2019 році, розглядався історичний розвиток прав і свобод у національних державах. Вони доводять, що політична свобода не має універсального шаблону, а випливає з соціальної боротьби. Як сказав Аджемоглу у 2019 році, це походить від «безладного процесу мобілізації суспільства, людей, які захищають власні свободи та активно встановлюють обмеження на те, як їм нав'язуються правила та поведінка».

У цій книзі автори запропонували вже складнішу двовимірну модель «сила держави – сила суспільства», з «вузьким коридором» до свободи та процвітання. По один бік коридору – деспотична держава, по інший – бездержав’я або рабство. Автори детально розглядають десятки прикладів, у тому числі шлях до свободи в європейському середньовіччі та китайський тисячолітній деспотизм, позитивну історію США та ризики втратити її надбання, падіння Німеччини у 1940-і та її швидке післявоєнне відновлення, різні шляхи пострадянських країн, появу і занепад демократії у середньовічних містах Північної Італії, «паперові» неспроможні держави Латинської Америки, слабкість Індії як найбільшої у світі демократії та ін.

Багаторічна дослідницька співпраця між Аджемоглу, Джонсоном і Робінсоном, продемонструвала, що демократії, які дотримуються верховенства права і забезпечують права особистості, стимулювали більшу економічну активність в останні 500 років.

Оскільки економічне зростання значною мірою залежить від широкомасштабних технологічних інновацій, такий прогрес зберігається лише тоді і там, де країни просувають низку індивідуальних прав, включаючи права власності, надаючи більшій кількості людей стимул до винахідництва і підприємництва. Еліти можуть чинити опір інноваціям, змінам і зростанню, щоб утриматися при владі, але без верховенства права і стабільного набору прав інновації та зростання зупиняються.

Аджемоглу та Джонсон також є співавторами книги 2023 року «Сила та прогрес: наша 1000-річна боротьба за технології та процвітання», в якій вони розглядають штучний інтелект у світлі інших історичних битв за економічні вигоди від технологічних інновацій.

Отже, цьогорічні лавреати доводять, що верховенство права, інклюзивні інституції, свободи, формування сильної держави і сильного громадянського суспільства, свобода інновацій – запорука економічного розвитку країни зокрема.

Премія з економіки за 2024 рік стала 56-ю з 1969 року. Її заснував не сам Альфред Нобель, а Шведський національний банк. В останні десятиріччя (особливо починаючи з відзначення Даніеля Канемана у 2002 році) премію часто отримували за різноманітні дослідження в сфері поведінкової економіки. У 2022 році лавреатами премії з економіки стали американці Бен Бернанке, Дуглас Даймонд і Філіп Дібвіг «за дослідження банків і фінансових криз». У 2023 році премію отримала Клаудія Голдін «за допомогу в розумінні становища жінок на ринку праці». І ось нарешті премію отримують інституціоналісти.

Тому цьогорічне відзначення саме інституціоналістів може бути знаковим для турбулентного світу, в якому міжнародні інституції виявляються неефективними в опануванні нових глобальних викликів, а демократичний світ шукає нові стратегії опору поширенню диктатур.

Раніше премію з економіки отримали вісім науковців Массачусетського технологічного інституту, зокрема Пол Самуельсон (1970) та Роберт Солоу (1987).

Цікаво також, що Саймон Джонсон з 2007 по 2008 рік був головним економістом Міжнародного валютного фонду.

Підбиваючи підсумки, Андрій Длігач рекомендує «своїм студентам і всім, хто цікавиться політикою, економікою, історією, розвитком громадянського суспільства» літературу до прочитання: книги «Вузький коридор», «Чому нації занепадають» та «Power and Progress» («Сила та прогрес: наша 1000-річна боротьба за технології та процвітання» поки що не перекладена українською).

Міркуваннями ділиться також Ганна Харламова, докторка економічних наук, професорка кафедри економічної кібернетики:

«Оголошення лауреатів Нобелівської премії з економіки 2024 року, Дарона Аджемоглу, Саймона Джонсона та Джеймса Робінсона, є значною подією як для економічної науки, так і для суспільства в цілому. Їхні дослідження, присвячені тому, як інституції формуються та впливають на процвітання країн, відкривають нові горизонти для розуміння економічного розвитку. Не можна сказати, що на них робили ставку, бо попередні премії були більше зосереджені в колі питань ШІ та ядерної безпеки. Але саме це дослідження, яке обрано з номінантів цього року, відкриває завісу розуміння тих геополітичних змін та біфуркацій, свідками яких ми є.

Ці економісти показали, що саме інституції, а не лише природні ресурси чи географічні умови, відіграють вирішальну роль у розвитку країн. Їхня робота, особливо у книзі «Чому нації занепадають», продемонструвала, що сильні, інклюзивні інституції створюють умови для інновацій, конкуренції та стійкого економічного зростання. Водночас інституції, які контролюються елітами, стримують розвиток та ведуть до економічного застою. Вони показали, що демократія, верховенство права та доступ до влади для широких верств населення є критично важливими для процвітання націй. Конкретні праці, як-от Why Nations Fail («Чому нації занепадають») та The Narrow Corridor («Вузький коридор»), аналізують історичні приклади того, як інституції еволюціонують і впливають на добробут країн.

Ці дослідження є надзвичайно актуальними у контексті сучасних викликів, з якими стикаються як розвинені, так і країни, що розвиваються. Питання інституцій та їхньої ролі в економічному зростанні залишається ключовим для багатьох держав, особливо в умовах глобалізації, нерівності та впливу технологічних змін. Лавреати наголошують, що інституції – це основа, на якій будується економічний розвиток і процвітання націй. Саме кризу інституцій ми зараз і спостерігаємо.

Роботи Аджемоглу, Джонсона та Робінсона надали науковій спільноті нові інструменти для аналізу економічних процесів та пояснення економічних успіхів і невдач різних країн. Їхній внесок допомагає краще зрозуміти, чому одні нації процвітають, а інші залишаються в пастці бідності, і які інституційні реформи необхідні для стабільного розвитку. Насправді, економісти, особливо ті, що працюють з моделями, останніми роками спостерігають невтішні висновки, економічна парадигма заходить в глухий кут, потрібні нові рішення, адже економічний ріст все менше відзначається мірилом розвитку, та стає майже не відчутним і неможливим в країнах, які формували до цього часу світову парадигму. Китай – потужний та амбітний гравець на світовому татамі стає все більш помітним і беззаперечним.

Отримані результати з робіт нобелівських лавреатів 2024 року несуть значний потенціал для подальших досліджень у галузі політичної економії та економічної історії. Вони надають чіткі вказівки для політиків і урядів щодо важливості створення ефективних інституцій, які сприяють стабільності, зростанню та соціальній справедливості. Вплив цих досліджень на суспільство не можна недооцінювати: вони підкреслюють, що зміцнення інституцій – це ключ до сталого розвитку, демократії та добробуту.

Для України ці дослідження є надзвичайно важливими. Створення міцних інституцій, які будуть інклюзивними, прозорими та підзвітними суспільству, є ключовим фактором для подолання системних проблем, таких як корупція, «договорняки» та політична нестабільність. Інституційна слабкість часто стає причиною зловживань владою, що стримує розвиток економіки і призводить до нерівності.

Нобелівський тиждень у КНУ – це серія коментарів КНУ-експертів про цьогорічні премії з фізіології та медицини, фізики, хімії, літератури, миру.

Підбиття підсумків проєкту відбудеться в межах Осіннього КНУ ЕХРО 19 жовтня у Головному корпусі Університету.

Ілюстрації: Центр комунікацій КНУ, Нобелівський комітет

Центр комунікацій